В’ячеслав Чорновіл – людина, яка пробудила Україну

Героїзмом можна назвати тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобуває або окуплює добро цілого народу.

                                      Іван Франко

       

Людина є лише гостем на цьому світі. Вона приходить і відходить. Залишається тільки пам’ять. Та найважче змиритися з тим, коли не стає тих, які здаються живішими за всіх живих. Таким був В’ячеслав Чорновіл – завжди усміхненим, позитивним, енергійним, щирим, з іскрами в очах. Важко повірити, що вже минуло 18 весен без провідника.

«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».

                                                            

                                                             В’ячеслав Чорновіл.

В’ячеслав Чорновіл виконав свою клятву: був вірний Україні до останніх хвилин свого життя. Потрібно пам’ятати цю велику людину, та не забувати про те, що на плечі кожного з нас також покладені національні обов’язки, що існування Української держави неможливе без подальшої боротьби. А найголовніше – бути українцями до останньої клітини нашого тіла та душі та пам’ятати про чин кожного Героя України.

​Він міг зробити Україну іншою - без корупції та олігархів.

Ліна Костенко - майстер художнього слова

19 березня - день народження видатної української письменниці Ліни Василівни Костенко.

Їй виповнюється 87 років.

Ліна Костенко - справжній майстер художнього слова. Її поезія - це приклад самовідданого і благородного служіння народу, її творчість - видатне явище в українській літературі новітнього часу. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, творить у людині людину, по-філософськи осмислює зміст життєвих проблем.

Поезія - рідна сестра моя,

А правда людська - наша мати.

                             

                         Ліна Костенко

Ліну Василівну Костенко та її неперевершені поезії знають і люблять мільйони людей в Україні. ЇЇ поправу називають королевою української поезії. Світ поезії Ліни Костенко особливий і дуже різноманітний: духовні цінності, краса життя і природи, любов і розчарування, доля України. Єдине, чого в них немає, так це нарікань на долю, хоча життя поетеси склалося досить нелегко.

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться, -

У мене жодних претензій нема

до Долі - моєї обраниці.

                        

                              Ліна Костенко

Поетичне слово Ліни Костенко пробуджує національну свідомість і совість наших поколінь, її життя - яскравий зразок служіння Україні.

В моєму серці слово Кобаря

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя.

                                                                        

                                                                                          Олесь Гончар

Твори Шевченка читають і люблять у всьому світі. Поки існуватиме український народ, звучатиме українська мова, доти в серцях мільйонів людей житиме великий Кобзар. 

Т. Г. Шевченко писав: "Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини". Ці слова найточніше виражають зміст його життя і творчості. Його безсмертні твори, його велика мистецька спадщина стали дорогоцінним надбанням української  культури, золотим фондом всенародної культурної скарбниці.

" Він був сином мужика і став

володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став

велетнем у царстві

людської культури"

                      Іван Франко







Читаю Шевченка 
І страшно мені,
У кожному слові 
Теперішні дні.

В байках і ліриці живе його душа

"Здається байка тільки бреше,
А справді ясну правду чеше.
Нікого в світі не мине.
Читайте, згадуйте мене..."                                          

                                                                                     Народився у селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько, забравши з собою сім'ю.

Початкову освіту здобув удома за допомогою матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».

Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861-го письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з'являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено за ним поліцейський нагляд.

Два роки поет живе у Ніжині, а 1865-го повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867 він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.

Помер 10 листопада 1893 в Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці (вул. Толстого, Болдина гора) .

"Глібов творець -  правдивих перлин української літератури"