Шевченковому “Заповіту” – 175 років

 

Кожен народ має свого генія, який уславив його на віки. Тарас Григорович Шевченко – справжній син свого народу, вірність якому він проніс через усе своє життя.

 25  грудня  виповнюється 175 років, як Тарас Шевченко написав легендарний «Заповіт». Це один із найвідоміших віршів поета у всьому світі. Він перекладений майже на 1500 мовами.

Спочатку вірш не мав назви, у рукописному збірнику «Стихотворения Т.Г. Шевченка» І. Лазаревського, з власноручними виправленнями поета він позначений як «Завіщаніє». Вперше опублікований під заголовком «Думка» в збірці « Новые стихотворения Пушкина и Шевченко (Лейпціг, 1859). Повний текст вперше надруковано у Львові у журналі «Мета» (1863) під назвою «Завіщаніє», а під редакторською назвою «Заповіт» вперше надруковано лише частину вірша у «Кобзарі». З того часу назва «Заповіт» стала традиційною і вже 175 років вірш, що став піснею-гімном лунає майже на всіх урочистостях, що відзначаються в нашій державі, саме «Думка», «Завет», Завещание», «Заповіт», «Як умру, то поховайте» ...

 Першими вірш на музику поклали Микола Лисенко та Михайло Вербицький (1868). Сьогодні музиканти – професіонали і аматори продовжують використовувати цей текст для музичних композицій.

 Варто відзначити , що текст «Заповіту» писали музику й зарубіжні митці, зокрема вірменський композитор Вааг Араратян створив солоспів на текст «Заповіту» (1938), грузинський композитор Анатолій Баскаков написав музику до «Заповіту» (1954), сільський вчитель Сапар Ділмурадов (колгосп імені Куйбишева Йолтанского району Марийської області) поклав на музику белуджський переклад тексту цього вірша (1985). Загалом налічується понад 60 музичних інтерпретацій композиторами та аранжувальниками шевченківського «Заповіту».

.Вірш «Заповіт» став своєрідним символом боротьби українського народу за визволення в минулому і сьогодні, має великий вплив на національну культуру та свідомість.

Запрошуємо усіх читачів до шкільної  бібліотеки, де ви зможете ознайомитись і перечитати вірш "Заповіт" різними мовами світу.

 

19 грудня в Україні відзначають  День Святого Миколая.

День Святого Миколая - це веселе народне свято. Миколай скрізь чинив тільки добро і людей навчав робити так само. За це Бог дав йому силу творити дива.  Кожна дитина з нетерпінням чекає на цей день. Бо Микола Чудотворець піклується про дітей, кожному приносить подарунки. Гостинці від Святого Миколая - винагорода за добрі справи і слухняність.

14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 

Це пам’ятна дата була затверджена Указом Президента України 10 листопада 2006 року. Саме 14 грудня було офіційно повідомлення про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС.

 

26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, що на Київщині, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – Чорнобильська аварія. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи та медичних працівників, багато з яких заплатили за це власним життями і здоров’ям, вдалося
локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, протягом лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи
від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС. На початковому етапі зусиль з мінімізації наслідків величезного викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися військовослужбовці строкової служби. Пізніше, влітку 1986 і далі, величезний обсяг робіт виконували залучені військові запасу та вільнонаймані працівники. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб.

 

Завдяки мужності ліквідаторів та медичних працівників аварія була локалізована. Українська і світова спільнота вшановує учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, завдяки мужності яким, аварія була локалізована і перестала бути загрозою людства.

Доля, виспівана в квітах

 

7 грудня - 120 років з дня народження Катерини Білокур.

Ця воістину художниця планетарного маштабу! Варто лише раз побачити полотна видатної художниці, щоб полюбити їх назавжди.

Художниця, яка, попри усі прагнення, не змогла отримати жодного уроку живопису, зуміла так майстерно передати на полотнах красу живої природи, що стоячи перед її картинами, здається, відчуваєш легенький подих вітерцю і аромат троянд, шипшини, півоній... Немов сам Господь водив рукою цієї незвичайної жінки!

Пабло Піеассо назвав її геніальною художницею, а в рідному селі жунку все життя вважали дивакуватою. Свої ранні кортини Катерина Білокур писала потайки, оскільки батьки відверто засуджували захоплення доньки мистецтвом. Хоча були й добрі люди, які відіграли важливу роль у житті Катерини - з якими вона листувалася, які давали їй поради, допомагали , чим могли, підтримували матеріально у важкі часи і були причетні до того, що вона відбулася як художниця.

Доля випробовує тих, хто надумав дійти якої великої мети…Але сильних духом не злякає ніщо.   Вони з стиснутими устами уперто, сміливо і гордо ідуть до наміченої мети – крок за кроком все вперед і вперед…

І таки досягають мети, тоді доля нагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і ніким не перевершеного мистецтва.

                                Катерина Білокур.

День української хустки

 

День української хустки почали відзначати у 2019 році, щоб об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. А з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

Раніше дівчата та жінки носили хустку протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.

Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних.
Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція, до речі, збереглася в Україні й донині.

3 грудня - Міжнародний день людей з особливими потребами

 

Щороку 3 грудня у світі відзначають Міжнародний день людей з  інвалідністю, який проголошено Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1992 році. Цей день покликаний привернути увагу до проблем людей з інвалідністю, захисту їхніх прав, гідності та благополуччя; акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 1 мільярд людей
мають певну ваду здоров’я, а це майже 15% населення світу. У людей з інвалідністю вища ймовірність бути безробітним, і загалом, заробляти менше, ніж здорові люди. Статистичні дані свідчать, що зайнятість серед чоловіків-інвалідів (35%) і жінок-інвалідів (20%) нижча, ніж серед людей без інвалідності (у чоловіків – 65%, у
жінок – 30%).

В Україні понад 2 мільйони 800 тисяч людей мають статус особи з інвалідністю, з них 151 тисяча – діти. Це 6,1% від загальної кількості населення. І майже 80%   – це люди працездатного віку.

Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними членами суспільства: відмінними фахівцями, політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі й
абсолютно здорових членів нашого

суспільства. Втрата такого вагомого потенціалу суттєво збіднює людство.

 Міжнародний день людей з інвалідністю є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами.

.

Стоп СНІД

 

Всесві́ тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 01 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

 Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. На жаль, в Україні темпи поширення ВІЛ/СНІД - одні з найвищих у Східній Європі.

Усі ми повинні вчитися, як найкращим способом загальмувати подальше розповсюдження цього вірусу. Тому, діти та підлітки у процесі свого фізіологічного розвитку, повинні вчасно отримати інформацію про ВІЛ/СНІД.

 

- Що необхідно знати молоді про СНІД?

- Чи можливо вилікувати страшну хворобу?

- Як зберегти здоров'я?

Відповіді на всі ці важливі питання учні знайдуть в матеріалах, представлених на виставці-застереження "Зроби свій вибір - збережи життя"