Доля, виспівана в квітах

 

7 грудня - 120 років з дня народження Катерини Білокур.

Ця воістину художниця планетарного маштабу! Варто лише раз побачити полотна видатної художниці, щоб полюбити їх назавжди.

Художниця, яка, попри усі прагнення, не змогла отримати жодного уроку живопису, зуміла так майстерно передати на полотнах красу живої природи, що стоячи перед її картинами, здається, відчуваєш легенький подих вітерцю і аромат троянд, шипшини, півоній... Немов сам Господь водив рукою цієї незвичайної жінки!

Пабло Піеассо назвав її геніальною художницею, а в рідному селі жунку все життя вважали дивакуватою. Свої ранні кортини Катерина Білокур писала потайки, оскільки батьки відверто засуджували захоплення доньки мистецтвом. Хоча були й добрі люди, які відіграли важливу роль у житті Катерини - з якими вона листувалася, які давали їй поради, допомагали , чим могли, підтримували матеріально у важкі часи і були причетні до того, що вона відбулася як художниця.

Доля випробовує тих, хто надумав дійти якої великої мети…Але сильних духом не злякає ніщо.   Вони з стиснутими устами уперто, сміливо і гордо ідуть до наміченої мети – крок за кроком все вперед і вперед…

І таки досягають мети, тоді доля нагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і ніким не перевершеного мистецтва.

                                Катерина Білокур.