Кожен народ має свого генія, який уславив його на
віки. Тарас Григорович Шевченко – справжній син свого народу, вірність якому
він проніс через усе своє життя.
Спочатку вірш не мав назви, у рукописному збірнику «Стихотворения Т.Г. Шевченка» І. Лазаревського, з власноручними виправленнями поета він позначений як «Завіщаніє». Вперше опублікований під заголовком «Думка» в збірці « Новые стихотворения Пушкина и Шевченко (Лейпціг, 1859). Повний текст вперше надруковано у Львові у журналі «Мета» (1863) під назвою «Завіщаніє», а під редакторською назвою «Заповіт» вперше надруковано лише частину вірша у «Кобзарі». З того часу назва «Заповіт» стала традиційною і вже 175 років вірш, що став піснею-гімном лунає майже на всіх урочистостях, що відзначаються в нашій державі, саме «Думка», «Завет», Завещание», «Заповіт», «Як умру, то поховайте» ...
Першими вірш
на музику поклали Микола Лисенко та Михайло Вербицький (1868). Сьогодні
музиканти – професіонали і аматори продовжують використовувати цей текст для
музичних композицій.
Варто
відзначити , що текст «Заповіту» писали музику й зарубіжні митці, зокрема
вірменський композитор Вааг Араратян створив солоспів на текст «Заповіту»
(1938), грузинський композитор Анатолій Баскаков написав музику до «Заповіту»
(1954), сільський вчитель Сапар Ділмурадов (колгосп імені Куйбишева Йолтанского
району Марийської області) поклав на музику белуджський переклад тексту цього
вірша (1985). Загалом налічується понад 60 музичних інтерпретацій композиторами
та аранжувальниками шевченківського «Заповіту».
.Вірш «Заповіт» став своєрідним символом боротьби
українського народу за визволення в минулому і сьогодні, має великий вплив на
національну культуру та свідомість.
Запрошуємо усіх читачів до шкільної бібліотеки, де ви зможете ознайомитись і
перечитати вірш "Заповіт" різними мовами світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар