відзначає сучасна українська дитяча письменниця,
журналістка
Леся Воронина
Леся Воронина – письменниця, перекладачка,
журналістка, член Національної спілки письменників України та Асоціації
українських письменників. Авторка дитячих книжок, серед яких: “Суперагент 000.
Таємниця золотого кенгуру”, “Таємне Товариство Боягузів”, “Таємне Товариство
Брехунів”, “Таємне Товариство Ботанів”, “Таємне Товариство Близнюків”,
“Прибулець з Країни нямликів”, “Нямлик і балакуча квіточка”, “Слон на ім’я
“Ґудзик”, “Таємниця Пурпурової планети”, “Пригоди голубого папуги” та інші.
Лауреатка та переможниця численних міжнародних та вітчизняних літературних
премій. Повість “Таємне Товариство Боягузів” включено до шкільної програми з
літератури. Захоплюється далекими мандрівками, авторка тревелога “У пошуках
Оґопоґо”.
19 березня
легендарній українській письменниці та поетесі Ліні Костенко виповнилось 90
років.
Нема потреби перераховувати регалії і заслуги нашого
живого класика, реальної легенди, надзвичайної жінки - про неї знають усі. Вона мала і має власний погляд на все: ні
премії, ні нагороди, ні інші блага не цікавили її на довгому життєвому шляху.
Хоча шлях її був подекуди дуже небезпечним: шістдесятниця, одна з основних
фігур у "чорних" компартійних списках, захисниця В'ячеслава Чорновола,
людина, яку радянська цензура забороняла друкувати. Вона - наше сумління,
совість нашої нації, бо не мовчала в складні для України часи, не ховалася ні
за чиї спини і нічого та нікого не боялася. Відмовилася від звання Героя
України - "політичної біжутерії не ношу".
Ліну Василівну Костенко та її неперевершені поезії
знають і люблять мільйони людей в Україні. ЇЇ поправу називають королевою
української поезії.
Світ поезії Ліни Костенко особливий і дуже
різноманітний: духовні цінності, краса життя і природи, любов і розчарування,
доля України. Єдине, чого в них немає, так це нарікань на долю, хоча життя
поетеси склалося досить нелегко.
Ліна Костенко є автором понад п'ятнадцяти поетичних
збірок, роману "Записки українського самашедшого". За історичний
роман у віршах "Маруся Чурай" Ліна Костенко удостоєна Державної
премії імені Т. Г. Шевченка.
Поетичне слово Ліни
Костенко пробуджує національну свідомість і совість наших поколінь, її життя -
яскравий зразок служінню Україні.
майстру
української поезії, мудрецю із золотим серцем
Максиму Тадейовичу Рильському
виповнюється 125 років від дня народження.
Все своє життя Максим Тадейович Рильський присвятив
українському слову.
Неси до людей всі думки, почуття і слова -
І серце твоє не згорить, не замовкне, не згасне.
М. Рильський
Ім'я Максима
Рильського утвердилось у свідомості багатьох поколінь як творця таких
цінностей, які не втрачають свого значення з часом. Все плине, але вічним є
правда, любов і краса, що стали духовною основою творчості Максима Рильського.
Березень в Україні часто називають Шевченковим. І не випадково. Щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас новим і неповторним. Він - невмируща слава українського народу. Як весна оновлює природу, так і поузія Тараса Шевченка оновлює наші серця, вчить бути милосердним і любити свою Україну. Так, вже 206-та річниця від дня народження Т.Г.Шевченка, славного сина українського народу, і до сьогодні його слово живе між нами.
Задля вшанування пам'яті Великого Кобзаря в бібліотеці розгорнуто книжкову виставку
"Тарас Шевченко - геніальний син українського народу".
Читайте Шевченка, а там створена вам ціла проява,
історія і душа українського народу. Там є найкращі скарби українського народу.
Там для всіх мільйонів українського народу велика книга мудрості, книга любові
до України.
Видатний українець, який прожив всього 30 років, за своє коротке життя написав 107 пісень. 53 інструментальних творів, створив музику до кількох спектаклів. Окрім цього, він скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Відомий як музикант, Івасюк був і неординарним живописцем.
Івасюк був не просто музикантом, він був
патріотом України. Своїми піснями він відроджував любов українців до
української культури та намагався протистояти пропагандистській ідеї одного
великого "радянського народу". З Чернівецького медичного університету
видатного українця відрахували не через те, що погано вчився, а через вчинок,
який виказує справжнього Івасюка. Він у 1966 році у своїй рідній Кіцмані був серед
тих, хто скинув із п’єдесталу пам’ятник Леніну.
Ставши популярним у
всьому Радянському Союзі, він завзято відмовлявся писати музику до російських
текстів, говорячи, що він український композитор. Те, що молодий музикант був
авторитетом для українців, знала і радянська влада. Тож, коли у 1979 році
радянська преса була переповнена хвалебних од Росії, присвячених святкуванню
325-річчя Переяславської угоди, а українські послужливі віршотворці писали:
"Слава! Тебе прославляємо, рідна Росіє, за правду твою, за вірність твою,
за братерську любов!", Івасюку пропонували створювати музику на ці вірші.
Влада очікувала, що Володимир, як і інші, віддасть данину Москві, адже він,
улюблений композитор України, міг, як ніхто інший, вплинути
"ідеологічно". Але Івасюк був безкомпромісним. Він так нічого й не
написав для прославлення горезвісного "возз'єднання". Замість того
взявся за створення опери козацької доби.
За два місяці до
смерті Володимира викликали в КДБ для бесіди із приводу гонорарів, які він
повинен був одержати за вихід своїх платівок у Канаді. Його переконували передати
ці гроші в "Фонд миру" в обмін на дозвіл виїхати в Америку. Але
видатного українця закордон не цікавив, і він відмовився від цієї пропозиції.
18 травня 1979 року
його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Між датою
зникнення й датою смерті Івасюка є загадковий проміжок часу. 24 квітня 1979
року Володимир пішов зранку на заняття в консерваторію. Близько 13.00
повернувся додому, взяв якісь ноти й знову пішов, сказавши, що буде через
годину. Володимира знайшли тільки 18 травня 1979 року: однак не міліція, а
випадковий солдат, що, наткнувся в лісі на напіввисячий-напівстоячий труп
людини. До речі, пошуки велися з 27 квітня до 11 травня. Саме тоді була закрита
справа №239, що чомусь мала назву "Пошукова справа по факту смерті композитора
В. Івасюка". Імовірно, уже тоді комусь було відомо, де він і що з ним
трапилося. Інакше чому пошуки припинили 11 травня, якщо тіло знайшли тільки 18.
До того ж тіло, зняте з петлі, не мало ознак розкладання. Слід від петлі був
свіжий. Пізніше дружина поета Ростислава Братуня Неоніла, яка пішла разом з
матір'ю композитора у морг, розповіла, що в Івасюка було знівечене обличчя, без
очей, поламані пальці й все тіло в синцях. Але, незважаючи на це, слідчі
завзято відпрацьовували версію про "самоповєшаніє", відкидаючи в
сторону всі інші. Івасюка намагалися також назвати божевільним, говорили про
"творчу кризу", про заздрість вчителя.
Відповідно до
неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом
вищого керівництва СРСР. Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер
ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф
"таємно".
На похорон
Володимира Івасюка прийшли більше десяти тисяч чоловік. Труну несли на руках до
самого цвинтаря. Похорони композитора перетворилися на справжню демонстрацію.
На могилі були гори квітів і вінків, які міліція викинула в цей же день, а
наступного - люди принесли їх іще більше. І так тривало протягом місяця. Це
було свого роду актом громадянської непокори.
Володимир Івасюк...
Його зірка згасла. Та яскрава зірка його таланту не згасне ніколи, бо пісні
Івасюка -- це справжні шедеври української культури. І хоч пішов митець у
кращий світ занадто рано, кожне покоління українців шанує і шануватиме його
творчість, батьки співатимуть своїм дітям його пісень. Його твори знаходитимуть
чільне місце у репертуарі професіоналів та аматорів, і житиме у цих піснях той
неймовірний талант і трепетна душа українського народу.
4 березня
народився Михайло Вербицькй – видатний прогресивний діяч, священик і
композитор, творець гімну України.
Творча спадщина
Михайла Вербицького — одне з найцінніших надбань української культури. Він
належить до яскравих представників національної композиторської школи, що
сприяли в XIX столітті активному духовному злету українського суспільства.
Високий художній рівень творів Вербицького, майстерність композиторського
письма дають право називати його першим західноукраїнським
композитором-професіоналом, незважаючи на те, що він не закінчував спеціальних
музичних шкіл і сучасники вважали його аматором.
Він є автором музики до
найголовнішої пісні країни – гімну, який надруковано текст цієї пісні з нотами вперше у
Львові в 1885 році у збірнику пісень під назвою "Кобзар".
Згідно з легендами, що дійшли, перший день весни
прийнято святкувати в честь одного юнака, який звільнив дівчину на ім'я Сонце з
лап Злого Змія. Змій нібито хотів приректи Землю на існування в непроглядній
пітьмі, однак юнак своїм хоробрим вчинком повернув людям світло, веселощі і
радість, поплатившись за це своїм життям. Вважається, що на місці, де пролилася
його кров, в перші дні весни виростають білосніжні квіти.
Хоча зима цього року видалася не дуже холодною, але
все одно, всім хочеться справжнього тепла. З першим днем весни, дорогі читачі!
Цей день не завжди буває теплим, проте думка про її настання гріє серце і радує
душу. Весна вважається часом нових надій, пробудження природи, тепла і яскравих
фарб.
