В.Барка – літописець долі українського народу

16 липня виповнюється 110 років 

від дня народження поета, прозаїка,

публіциста українського зарубіжжя

Василя Костянтиновича Барки.

Літературна спадщина Василя Барки - це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики.

Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію. Тому й основні прикмети його характеру - це незвичайна доброта і скромність, гуманність і побожність, толерантність і пошанування думки другої людини, беззастережне визнання вчення Біблії. Біблійні мотиви часто зустрічаються і в поезії автора, які у високомистецькій формі відзеркалюють події з історії українського народу.

В післямові до збірки поезій "Білий світ" мовиться: "Поезія Барки - це суцільний переклад дійсності на мову серця... В поезію Барки треба вчитатися, і тоді ми побачимо світ його очима, і станемо від цього напевно душевно багатші, змістовніші, глибші, світліші".

Мої книжки застерігають

від духовної сліпоти,

блукань суспільної думки

в світоглядних пошуках.

                Василь Барка

Свято Івана Купала

Одне з найбільш таємничих і магічних свят, що дісталося нам від наших пращурів. 

Купання, стрибки через вогнище, ворожіння та пошук квітучої папороті. Основні атрибути Івана Купала, яке відзначають у ніч з 6 на 7 липня, мабуть, відомі кожному.

В основі купальських обрядів лежать культи вогню, води та рослинності. Купальські вогні - це відгомін культу сонця,купальська вода - символ цілющої сили, папороть - символ щасливої долі, чудодійна роса забезпечувала красу й кохання, а купальське дерево - родючість і щастя.

Обрядові ігри та вірування супроводжувалися купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків і ворожіннями, розкладанням багаття, купанням та обливанням водою.

Купальська ніч вважалася чарівною, тому дівчата у цей час ворожили за допомогою вінків на свою долю.Від того. куди попливе вінок, судили, куди дівчина піде заміж.

А ще у цю ніч найсміливіші шукали цвіту папороті, яка, вважалося, розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається. За повір'ям, тому, хто встигне зірвати квітку папороті, відкриються заховані скарби, а сам він дістане чудодійну силу та знання.

Цієї ночі розкладають вогнища, танцюють навколо них і співають, стрибають через них. Чим вище підстрибнеш над вогнищем, тим будеш щасливішим у коханні та здоровішим. Вогонь очищує, додає сил і наснаги.Закохані пари стрибають зазвичай разом, узявшись за руки. За повір'ям, якщо вони зможуть разом перестрибнути через вогонь, і при цьому їхні руки не роз'єднаються, то вони одружаться.

Уважалося, що в цю чарівну ніч відбуваються дива, тварини розмовляють людською мовою, дерева переходять з  місця на місце та інше.

А ще, за народним віруванням, лікарські трави тільки тоді й виявляють справжню поміч, коли будуть зібрані в ніч під Івана Купала або рано-вранці з "іванівсьскою" росою.

Чорний птах німецької літератури

3 липня 2018 року видатному австрійському письменнику
 Францу Кафці  виповнюється 135 років від дня народження.
 

Франц Кафка (1883—1924) – один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст. австрійського походження, більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно.

За життя Кафки опублікувано всього декілька коротких розповідей, що склали дуже малу частку його робіт, і його творчість приваблювала мало уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту — Максу Броду — спалити все, написане ним. Його подруга Дора Дімант справді знищила рукописи, які знаходились у неї, але Макс Брод, порушивши передсмертний заповіт Ф.Кафки, зберіг рукописи й опублікував більшу частину його робіт. Усі твори Кафки, окрім декількох чеськомовних листів, написані німецькою мовою. Сам Кафка опублікував чотири збірки — «Споглядання», «Сільській доктор», «Покарання» та «Голодар» — перший розділ роману «Америка» («Кочегар»), а також декілька інших коротких новел. Проте головні його твори — романи «Америка» (1911—1916), «Процес» (1914—1918) та «Замок» (1921—1922) — залишилися незавершеними і побачили світ вже після смерті автора і всупереч його останній волі.