Життя іде і
все без коректур.
І час
летить, не стишує галопу.
Давно нема
маркізи Помпадур,
і ми живем
уже після потопу.
Не знаю я,
що буде після нас,
в які
природа убереться шати.
Єдиний, хто
не втомлюється, – час.
А ми живі,
нам треба поспішати...

Принципова жінка з чоловічим характером, сталими принципами
та поглядами на життя, - Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930
року в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. З дитинства вона
дивилася на світ аналітичним, навіть критичним поглядом.
Українську
поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко. У її дивовижному за красою і
силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і
твердість духу справжнього борця, філософська заглибленість у проблеми буття і
пристрасна емоційність трибуна.
Творчість Ліни Костенко - по справжньому неповторне явище
духовного життя української нації. Торкаючись наших душ, вона пробуджує у них
світлі і радісні почуття, робить їх благороднішими, чистішими. В усьому і
завжди залишатися людиною - життєве кредо поетеси. Одна з головних умов цього -
правдивість, чесність перед собою й іншими.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутку, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш - то уже навіки.

Немає коментарів:
Дописати коментар